Семья и дети

Вчинки та наслідки їх у сім’ї зі школярем.

By  | 

Чи пов’язані у вашій сім’ї такі дії, як вчинки та наслідки стосовно ваших дітей? Це вимагає спеціального розгляду, тому що відноситься до одного з найважливіших питань у сімейному вихованні дітей, а саме до допустимих способів покарання.

Думаю, така ситуація багатьом знайома, коли ваша десятирічна дитина обіцяє повернутися додому на вечерю, але минає ще півгодини, година, а її все немає. Хвилювання наростає, ви нервуєте і збираєтеся покарати, коли вона прийде. Запихавшись, дитина з’являється на порозі, винувато посміхається і обіцяє, що це більше не повториться. Але це було вже вчора, це буде й завтра. Ви знову і знову говорите з нею про свої хвилювання і переживання, а результату жодного.

Це невеликий приклад порушення дитиною ваших домовленостей, ваших правил. Таких прикладів можна навести безліч, і кожен із них вимагає конкретного рішення – яким чином навчити дитину зважати на інших людей, особливо на батьків, навіть всупереч своїм власним інтересам.

Що ж робити з дитиною у таких випадках? Можна зрозуміти вашу реакцію, коли ви починаєте кричати на дитину, вигадувати їй різні покарання, позбавляти її вечері, а іноді навіть піднімати на неї руку. Така реакція виникає з гніву та страху, з розуміння своєї безпорадності щось зробити. Але для дитини наслідки такого покарання не відіграватимуть великої ролі. Страх не є виховним елементом, найчастіше він породжує впертість, протидію. Такий підхід не вчить дітей аналізу своїх вчинків, правильного вибору і може бути руйнівним для стосунків у сім’ї.

Отже, є два варіанти реакції батьків на вчинки та наслідки при вихованні дітей. Перший — покарання, аж до фізичного. Єдиним стримуючим фактором для дитини у цьому випадку буде страх. Як наслідки дитина буде чекати або позбавлення його якихось привілеїв, або додаткових занять зі шкільних предметів, або примус до робіт по дому в той час, коли на неї чекають друзі, і так далі. Але при цьому вона розуміє обмеженість часу такого покарання і може не зважати на це уваги.

Другий варіант – навчити дитину продумувати наслідки свого вчинку. Розглянемо кілька прикладів можливих наслідків дитячих вчинків.

Альоша любить грати у футбол. У шкільній команді вважається найкращим нападником, але тренер часто лає його за зловживання індивідуальною грою. Ось і перед завтрашньою грою на першість міста серед шкільних команд тренер знову суворо вказав Альоші на необхідність колективної гри. Альоші набридли такі вказівки, і він вирішив не приходити на гру. Тренер перед початком матчу змушений був поставити запасного гравця. Команда все ж таки перемогла, а Альошу з футбольної команди було відраховано. Чи чекав юний футболіст таких наслідків? Мабуть ні.

Сергію подобається дівчинка з його класу, але одного разу він при всіх зневажливо відгукнувся про її розповідь на уроці історії, вважаючи себе кращим знавцем з цієї теми. Звичайно, дівчинка причаїла образу і більше не звертала на нього уваги. Та й стосунки з іншими однокласниками стали натягнутими.

Максим прийшов додому з розбитим носом і відразу поскаржився батькові на свого однокласника. Батько не став розбиратися в тонкощах хлоп’ячих стосунків і, користуючись своїм високим становищем, влаштував у школі «рознесення» директору та педагогам. Насмішки учнів школи над «татусиним синком» не змусили себе чекати. Максимові довелося перейти до іншої школи.

У сім’ях, де є двоє або більше дітей віком до 6 – 7 років, іноді виникає ревнощі старшої дитини. Вона починає дорікати батькам, що вони її більше не люблять і займаються лише малюком. При цьому старший пригнічує молодшого, забирає у нього іграшки, не дозволяє торкатися своїх речей, під час відпочинку намагається завжди розташуватися ближче до матері або батька, відштовхуючи молодшого. Що можуть зробити у такому разі батьки? Найкращим варіантом буде пояснення старшому в спокійній обстановці, що його молодший брат чи сестра не отримують уваги, яку отримував він, коли був один. Адже зараз, справді, час та турбота поділяються на двох, але й мати та батько люблять своїх дітей однаково. А ось старшому слід би взяти частину турбот про молодшого на себе і допомогти в цьому батькам.

Бувають і сумніші, непродумані вчинки та наслідки їх. Донька наших сусідів увечері довго не поверталася додому, а коли повернулася, то матері вдома не було: її забрала швидка допомога, бо від хвилювань «прихопило» хворе серце. На цей раз все обійшлося. Але донька могла включити свій мобільний телефон і сказати матері, що все нормально, а вона трохи затримується. І тоді з її матір’ю теж було б усе гаразд.

Подібних прикладів можна наводити безліч. Про них необхідно часто говорити з дітьми, поки не виробиться звичка завжди робити правильний вибір при здійсненні якогось вчинку, звичка не тільки продумувати вчинки та наслідки їх, але й брати відповідальність за них. Не страх чи помста має бути в душі дитини, а розуміння своїх дій навіть на своєму дитячому рівні.

You must be logged in to post a comment Login

Leave a Reply